Юрковець Антон Михайлович
Дата та місце народження: 24 листопада 1999 року в селищі Рокитне
Дата і місце загибелі: 05 листопада 2025 року
Юрковець Антон Михайлович, Псевдо “Собор”, народився 24 листопада 1999 року в селищі Рокитне колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області.
Антон зростав у великій та дружній родині, де завжди панували підтримка, любов і повага до рідної землі. Надійним тилом і опорою для нього були батьки – Ксенія Іванівна та Михайло Юрковець. Особливе місце в його серці займали сестри – Анастасія та Тетяна, для яких він завжди прагнув бути захисником і гордістю..
Перші кроки у доросле життя хлопець робив у рідному краї. Початкову освіту здобував у стінах Рокитнівської загальноосвітньої школи №3. Як і всі юнаки, він щиро мріяв, будував плани на майбутнє, сміявся разом із друзями та радів кожному дню. Після закінчення 9 класів, вирішивши здобути професію, вступив на навчання до Рокитнівського професійного ліцею.
У мирний час Антон був людиною праці – він працював на пилорамі, віддаючи роботі свої сили та майстерність. Окрім праці, мав і велике захоплення в житті – дуже захоплювався футболом, любив цей спорт за командний дух та азарт. Проте найбільшим багатством для нього завжди залишалися люди: увесь свій вільний час він любив проводити у колі близьких друзів.
Усі, хто знав хлопця, згадують, що він був надзвичайно добрим і дуже веселим, завжди вмів розрадити та підтримати словом. Водночас у цьому світлому хлопцеві ховався стійкий і сильний характер – риса справжнього чоловіка та захисника. Він не був одруженим і власних дітей, на жаль, завести так і не встиг, адже війна безжально перекреслила всі плани на майбутнє.
Його військовий шлях розпочався свідомо та за покликом серця. Ще у 2020 році він добровільно підписав контракт на проходження військової служби у лавах Збройних Сил України. Повномасштабну війну він зустрів уже досвідченим воїном. Герой віддано служив на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 мотопіхотного спеціалізованого відділення мотопіхотного спеціалізованого взводу мотопіхотної спеціалізованої роти (Шквал) військової частини А1376.
Виконуючи свій військовий обов'язок з оборони та відсічі збройної агресії проти України, він мужньо тримав оборону на одному з найважчих фронтів. 25 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Цукурине Покровського району Донецької області солдат прийняв свій останній бій...
Понад рік серця рідних розривалися від болю та надії, адже воїн тривалий час вважався зниклим безвісти з того самого трагічного дня 25 вересня 2024 року. Родина жила вірою, але, на жаль, дива не сталося. Лише 05 листопада 2025 року, на основі лікарського свідоцтва про смерть, факт загибелі мужнього захисника було підтверджено офіційно.
Йому назавжди залишилося 25 років. Життя воїна обірвалося у боротьбі за нашу свободу та незалежність. Жодні слова не зможуть загоїти рану в серцях батьків, сестер та друзів, проте пам'ять про його подвиг житиме вічно.
