Перейти до основного вмісту

Налаштувати вигляд

Розмір тексту

Колір

Електронна черга Чатбот
Головна Герої не вмирають

Крепець Денис Васильович

Крепець Денис Васильович

Крепець Денис Васильович

Дата та місце народження: 4 червня 1990 року в селі Залав’я

Дата і місце загибелі: 23 листопада 2025 року

Військове звання: солдат

Крепець Денис Васильович народився 4 червня 1990 року в селі Залав’я колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області. У родині Катерини Василівни та Василя Денисовича. 

У 1996 році розпочав навчання в Залавській гімназії, де закінчив 9 класів. Повну загальну середню освіту здобув у Блажівському ліцеї, закінчивши 10-11 класи. 

У 2008 році навчався в Рівненському державному аграрному коледжі за спеціальністю «Робітник по ремонту будівель і споруд».

Денис Васильович власної сім’ї не мав, проживав разом із батьками.

24 серпня 2024 року добровільно підписав контракт на проходження військової служби у лавах Збройних Сил України. Солдат, стрілець 2 стрілецького спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу спеціалізованої роти (Шквал) військової частини А1962.

Під час проходження військової служби брав активну участь у бойових діях на Покровському напрямку, де зазнав осколкового поранення плеча, кульового поранення ноги та контузії. Після лікування продовжив службу та повернувся до виконання бойових завдань. 

Впродовж служби проявляв мужність, стійкість, вірність військовій присязі та безмежну відданість українському народові. 

Згодом, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області отримав тяжке поранення нижньої кінцівки, внаслідок ураження ворожим безпілотним літальним апаратом. 

23 листопада 2025 року серце солдата Крепця Дениса Васильовича зупинилося. Він помер у лікарні, залишивши по собі світлу пам’ять та глибокий сум у серцях рідних та близьких.

За проявлену мужність був представлений до нагородження відзнакою «За пролиту кров» (медаль за отримане тяжке поранення) та Хрестом 60-ї окремої механізованої бригади «За мужність», однак отримати зазначені нагороди не встиг.