Михайлишин Микола Миколайович
Дата та місце народження: 07 травня 1972 року в селищі Рокитне
Дата і місце загибелі: 29 серпня 2024 року, поблизу населеного пункту Новогродівка
Військове звання: солдат
Михайлишин Микола Миколайович народився 07 травня 1972 року в селищі Рокитне колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області.
Народився в сім'ї Тамари та Миколи яких, на жаль, уже немає серед живих. Був найстаршою дитиною в родині. Мав двох менших братів – Олександра та Віктора, і наймолодшу сестру Ольгу.
Навчався у Рокитнівському навчально-виховному комплексі «Школа І ступеня – гімназія». Саме тут минули його шкільні роки, тут він здобув початкову та базову загальну середню освіту, закінчивши дев'ять класів.
Після закінчення школи продовжувати навчання не став. Працював у сфері будівництва, де завдяки працьовитості, відповідальності та майстерності заробляв на життя.
У дорослому житті прагнув створити сім'ю, однак доля склалася інакше. Власних дітей не мав.
Микола жив разом із сестрою та її дітьми, для яких був не лише дядьком, а й справжнім наставником. Він брав активну участь у вихованні племінників, намагаючись передати їм свої знання, життєвий досвід і любов до праці. Разом вони часто їздили на риболовлю, ходили до лісу по ягоди, проводили час на природі. Зі старшим племінником Микола їздив на заробітки, навчаючи його працювати, бути відповідальним і вміти самостійно давати раду життєвим труднощам.
У вільний час захоплювався риболовлею, яка була для нього не просто хобі, а справжньою віддушиною. Любив ремонтувати автомобілі, добре знався на техніці.
Микола мав багато вірних друзів, цінував щирість і дуже любив тварин. Особливо зворушливим спогадом сестри залишається історія про те, як Микола привів додому молодого песика. Чотирилапий став для нього не просто вихованцем, а справжнім найкращим другом і найуважнішим співрозмовником, із яким вони були нерозлучні й навіть ділили ліжко.
Попри те, що Микола раніше не проходив строкової військової служби, з початком повномасштабного вторгнення він відчув глибокий обов'язок захистити рідну землю та своїх близьких. Навесні 2024 року він почав активно й наполегливо добиватися, щоб його взяли до лав Збройних Сил України. Його тверда воля та рішучість дали результат – він став на захист України добровольцем.
Службу проходив у лавах 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади (військова частина А1126) на посаді стрільця – номера обслуги 15-ї парашутно-десантної роти 4-го парашутно-десантного батальйону у званні солдата.
Відданий військовій присязі, на вірність Українському народу, він до останнього подиху виконував свій військовий обов'язок. Микола загинув 29 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області.
