Хромець Євгеній Олександрович
Дата та місце народження: 23 квітня 1980 року в селі Требухів
Хромець Євгеній Олександрович, псевдо “Хижак”, народився 23 квітня 1980 року в селі Требухів, Броварського району, Київської області, у простій, працьовитій та дружній родині Катерини Василівни та Олександра Миколайовича. Батьки виховали двох синів, Олега та Євгенія, прищеплюючи їм чесність, любов до праці та повагу до людей.
З дитинства Євгеній був тихим, спокійним та допитливим хлопчиком. Разом з братом Олегом любив рибалити, працювати на полі з батьками, ходити в ліс, майструвати. В 1996 році закінчив дев'ятий клас Требухівської загально-освітньої середньої школи.
Через скрутне матеріальне становище змушений був у ранньому віці піти на роботу і паралельно навчатися в вечірній загально-освітній школі м. Бровари. Євгеній роботи не боявся, за все що брався – все виходило. Працював на різних роботах в рідному селі, в місті Бровари, місті Київ.
В 2004 році Женя приїхав в гості до брата Олега в село Рокитне, який перший одружився і проживав тут. Так познайомився з майбутньою дружиною Аллою та одразу вирішив, що це його доля. Разом прожили 21 рік та виховали два сини: Герасима ти Михайла.
Робота на ПрАТ "Рокитнівський скляний завод", водієм на вантажувача склотари, була його першою і останньою. Тут його всі знали як Женя "карщик" або "київський". Чи то в нічні, чи в ранні зміни він завжди поспішав на роботу, а потім додому, до сім'ї, і завжди зі смаколиками для дітей. За роки життя зарекомендував себе як відповідальний робітник, добросовісний, ввічливий, добрий. Він нічого ніколи не хотів для себе, а завжди говорив: «в мене все добре, я хочу щоб мій Герунька і мій Мішунька були щасливі, щоб вони мали все». Жив чесно і просто.
Коли ворог прийшов на рідну землю, Євгеній не залишився осторонь. У березні 2025 року він був призваний за мобілізацією до лав Збройних Сил України, ставши на захист Батьківщини від російського агресора. Життєвий шлях привів його до елітного підрозділу – військової частини А7400, легендарного 225-го окремого штурмового полку. Євгеній опанував одну з найскладніших та найважливіших сучасних військових професій, ставши старшим стрільцем-оператором безпілотних літальних апаратів 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 1 штурмової роти 1 штурмового батальйону.
Пройшовши необхідну підготовку, вже у липні того ж року він відправився на передову. Свій військовий обов'язок Євгеній виконував у Сумській області. На фронті його талант, відвага та безкомпромісна відповідальність проявилися миттєво. Попри короткий час перебування на службі, Євгеній заслужив беззаперечний авторитет серед командування та побратимів. Його поважали за добросовісність і сміливість – настільки, що на його честь було названо штурмову групу «Хижак». На штурм пішов старшим групи.
На жаль, військовий шлях відважного воїна виявився занадто коротким, але залишив глибокий слід у серцях тих, хто йшов із ним у бій. Невдовзі родина отримала важку й болючу звістку: виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Кіндратівка Сумської області, 16 липня 2025 року Євгеній зник безвісти.
Дружина Алла не покладаючи рук шукала його на різних сайтах, на неофіційних групах, моргах. Дізналась, що в ті запеклі бої, разом з ним, за три місяця, зникло безвісти понад 300 осіб.
Лише після проведення необхідних процедур та отримання офіційної постанови було встановлено його особу… Євгеній був лише третім, чиє тіло знайшли. Важко усвідомлювати, що сотні родин не зможуть знайти останки тіла своїх рідних багато років...
