Пекарський Валерій Анатолійович

Пекарський Валерій Анатолійович, псевдо «Барон», народився 31 липня 1986 року в селищі Рокитне колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області. Його поява на світ збіглася з періодом після аварії на Чорнобильській АЕС. Піклуючись про здоров’я новонародженого сина, його мати, Валентина Петрівна, прийняла непросте рішення тимчасово виїхати на свою батьківщину – до Казахстану. Згодом все ж повернулися на рідну Рівненщину.

Валерій зростав зі старшою сестрою Альоною у затишній родині Валентини Петрівни та Анатолія Йосиповича, які прожили у щасливому шлюбі 45 років. 

Початкову освіту Валерій здобув у Рокитнівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №3. Після її закінчення вступив до Рокитнівського професійно-технічного училища №7, де здобув фах кухаря-кондитера. Справа була йому до душі: друзі та родичі досі з теплом згадують, який неймовірний плов та інші страви готував Валерій, щоразу підтверджуючи свій кулінарний хист на практиці.

Життєвий шлях Валерія в лавах ЗСУ розпочався у 2005 році, коли 19-річним юнаком він пішов на строкову службу. Служив у військовій частині в місті Бровари на Київщині. Після повернення до цивільного життя у 2006 році він поєднував роботу та заробіток із улюбленими хобі. У вільний час Валерій обожнював збирати гриби та відпочивати на рибалці, яка була його найбільшою пристрастю.

У 2012 році Валерій одружився з Ольгою. Невдовзі у подружжя народилася донечка Олександра. Хоча сімейне життя пари не склалося і разом вони прожили лише два роки, донька стала найбільшою гордістю  для батька. Сьогодні Олександра Пекарська – кандидат у майстри спорту з вільної боротьби, чемпіонка, срібна та бронзова призерка чемпіонатів України серед дівчат, переможниця багатьох міжнародних турнірів. 

У 2016 році Валерій приймає свідоме рішення пов'язати своє життя з військом та підписує контракт із ЗСУ. Він пройшов крізь горнило АТО. Луганщина та Донеччина стали тими рубежами, які він мужньо тримав під своїм прикриттям.

Валерій дивився у майбутнє та мав великі плани. Служачи в армії, він заочно навчався в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка. У 2023 році успішно закінчив навчання, здобувши диплом бакалавра за спеціальністю «лісове господарство». Він мріяв про мирне життя на своїй землі: отримав земельну ділянку та почав будувати власний будинок.

У 2019 році чоловік потрапив у важку автопригоду. Проходив тривале лікування, відновлювався майже рік, але щойно відчув сили — одразу повернувся до війська. Він просто не міг залишати своїх побратимів на передовій без підтримки. Щоразу, коли закінчувався черговий контракт, Валерій без вагань підписував наступний.

За роки добросовісної служби, під час якої зазнав поранень та контузій, старший солдат Валерій Пекарський був відзначений високими військовими нагородами:

Медаль «Учасник АТО» Цей знак є символом пошани до воїнів, які першими прийняли на себе удар ворога на сході України та стали надійним щитом нашої держави.

Державна відзнака України  -  нагрудний знак «Ветеран війни»;

Медаллю «За поранення» (легке) – згідно з наказом Міністра оборони України №1200 від 09.12.2022 р.;

Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест» – згідно з наказом №227 від 02.02.2023 р.;

Медаллю Командувача сил територіальної оборони ЗСУ «За вірну службу» ІІІ ступеня.

Валерій служив старшим солдатом, на посаді підсобний робітник 3 інженерного відділення 4 інженерного взводу 2 інженерної роти військової частини А4806.

У березні 2026 року Валерій приїхав у рідне Рокитне у довгоочікувану відпустку. Навіть під час відпочинку він думав про майбутнє своєї доньки – зустрічався з її тренером Іваном Парчуком, обговорював організаційні та робочі моменти щодо майбутніх закордонних змагань Олександри. 

Валерій повернувся на схід України до виконання своїх обов'язків. 29 березня 2026 року, повертаючись із бойового завдання, у місті Слов'янськ Донецької області, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди старший солдат Валерій Пекарський зазнав ушкоджень, що виявилися несумісними з життям.