Стрілець Сергій Миколайович
Стрілець Сергій Миколайович народився 15 серпня 1977 року у селищі Томашгород колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області.
Народився та виріс у люблячій родині: разом із батьками – мамою Ольгою та татом Миколою – зростав із сестрою Наталією.
Шкільні роки Сергія проходили в стінах Томашгородського навчально-виховного комплексу «Школа І-ІІІ ступенів – ліцей».
В дитинстві Сергій ніколи не мріяв стати військовим. Та одного дня, побачивши на дверях військкомату оголошення про набір хлопців до Одеського інституту сухопутних військ, додому повернувся з бажанням їхати туди на навчання. Після закінчення інституту служив у Рівненському 55 батальйоні на посаді командира протитанкового взводу, потім був командиром механізованого взводу, командиром роти.
Коли на сході України почалася війна, він був майором, командиром частини військової служби правопорядку Збройних Сил України.
З початком АТО, Сергій чекав, що доведеться і йому вирушати на підмогу українським бійцям. Так сталося, що перша хвиля мобілізації його оминула. На другу він теж не потрапив, але у тренувальний табір мав їхати колега Сергія, дружина якого була вагітна третьою дитиною, то ж “Павльош”, як його називали в селищі, не роздумуючи, запропонував замість товариша свою кандидатуру.
Бойову підготовку у військовому таборі поблизу Миколаєва 51-ша бригада, до якої потрапив майор Стрілець, проходила приблизно десять днів. Після цього у червні 2014 року колоною разом з бойовою технікою їх відправили на Луганщину.
В Донецьку область 51-шу бригаду перекинули, щойно почався наступ на Іловайськ. Там бригада потрапила в оточення. Їхні позиції безперервно обстрілювала ворожа артилерія. Під час однієї з таких атак Сергій дивом залишився живим, адже снаряд влучив у намет, який військові залишили незадовго до початку обстрілу. А далі – той самий сумнозвісний котел, із якого Сергієві пощастило вибратись. Та коли Сергій опинився в безпеці, то перш за все став організовувати порятунок товаришів, які лишилися там. Він вивів з оточення 28 чоловік. Саме за цей вчинок майору Сергію Стрільцю Президент присвоїв звання підполковника.
У 2022 році, коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Сергій Стрілець відразу повернувся до війська. Саме це вважав своїм покликанням, а ще аби захистити дружину і доньку від ворога. Патріот своєї Батьківщини, справжній офіцер не міг вчинити інакше. Обороняючи батьківщину, він до останнього подиху залишався вірним присязі – 13 квітня 2024 року серце підполковника Сергія Стрільця зупинилося у Рівному внаслідок інфаркту.
16 квітня 2024року живим коридором Рокитнівщина зустріла померлого підполковника Сергія Стрільця. У рідному селищі Томашгород старшого офіцера провели в останню дорогу…
Справжній відданий син своєї держави, який присвятив військовій службі понад 25 років життя. Йому назавжди 46…
