Сорока Сергій Миколайович
Сорока Сергій Миколайович, псевдо «Ворон», народився 20 лютого 1979 року в селі Карпилівка колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області. Сергій народився у люблячій родині Олени Микитівни та Миколи Гавриловича. Він зростав у великому колі рідних – разом із братом Василем та трьома сестрами: Валентиною, Наталією та Тетяною
Початкову освіту майбутній воїн отримав в Карпилівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи працював на різних роботах, допомагав батькам. Сергій був трудолюбивий і завжди хотів допомогти іншим, він ніколи нікому не відмовляв коли до нього зверталися за допомогою.
14 травня 1997 року Сергій був призваний на строкову службу. Після демобілізації в грудні 1998 року він розпочав новий етап цивільного життя. Весна 1999 року стала для нього особливою в травні Сергій поєднав свою долю з Тетяною Петрівною Ющук. Згодом доля подарувала йому двох синів: В 2000 році народився Петро, а в 2004 році сім'я поповнилася другим сином – Василем.
Сергій був найкращим батьком: його глибока й сильна любов до синів щоденно втілювалася в турботі. Він жив заради своєї родини, роблячи все можливе для їхнього щастя.
4 вересня 2014 року Сергій був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він брав безпосередню участь в антитерористичній операції на сході країни. Під час виконання бойового завдання отримав осколкове поранення ноги й був евакуйований до Львова на лікування.
Провівши вдома лише десять днів після госпіталізації, Сергій знову вирушив на передову – захищати Україну та власну родину. Згодом, виконавши свій обов'язок, він повернувся додому. Дружина та сини щодня дякували Богові за те, що їхній захисник повернувся живим і здоровим.
Після початку повномасштабного вторгнення Сергій знов був мобілізований до Збройних Сил України в березні 2022 року. Старший солдат, стрілець 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, військової частини А4808.
Воював у самих гарячих точках України: Куп’янськ, Харків, Запоріжжя, Херсон та багато інших. Його нагороджували грамотами за старанність, якісне та зразкове виконання військового обов’язку, високу професійну майстерність проявлену під час виконання військового обов’язку в умовах воєнного стану пов’язаних з ризиком для життя під час відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, за вірність Військовій присязі українському народу.
Нажаль, воїн загинув 30 червня 2025 року виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Мирне Волноваського району Донецької області.
