Шупрудько Іван Іванович
Шупрудько Іван Іванович, псевдо «Шуруп», народився 14 вересня 1977 року в селі Борове колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області.
Восени 1984 року він пішов до першого класу Борівської середньої школи, де здобув базову освіту, завершивши 9 класів у 1993 році. Іван завжди мав хист до техніки та праці на землі, тому восени того ж 1993 року вступив до Рокитнівського ПТУ, обравши професію тракториста. Отримавши диплом у 1995 році, юнак був готовий розбудовувати власне майбутнє, проте обов'язок перед Батьківщиною покликав його на службу.
4 грудня 1995 року Іван отримав свій військовий квиток і розпочав строкову службу в лавах Збройних Сил України. За час служби проявив себе як відповідальний та надійний солдат, лідерські якості якого дозволили йому здобути звання сержанта. Демобілізувався Іван 25 червня 1997 року.
Повернувшись до цивільного життя, він обрав шлях будівництва. Про Івана казали, що він мав "золоті руки" – працював будівельником, вміло виконував найрізноманітніші процеси як різноробочий, ніколи не боявся важкої праці. Офіційно одруженим не був, проте проживав у щасливому цивільному шлюбі. Головною гордістю та продовженням його роду став син Максим.
Коли 24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення, сержант Шупрудько не зміг стояти осторонь. Уже наступного дня, 25 лютого, він добровольцем став до лав Рівненського ТрО, щоб захистити свій дім і свою родину.
Офіційно мобілізований 15 липня 2022 року до військової частини А7089. Позивному «Шуруп» судилося стати його другим ім'ям на фронті – символом міцності та надійності. Після проходження військової підготовки підрозділ Івана виконував бойові завдання на Чернігівщині, в районі населеного пункту Семенівка, безпосередньо на лінії державного кордону, стримуючи ворожі провокації та загрози.
Згодом досвідченого воїна перевели на один із найгарячіших і найвідповідальніших напрямків фронту. 7 листопада 2023 року Іван Шупрудько був зарахований до військової частини А4712. Завдяки своєму бойовому духу та авторитету, він обійняв посаду головного сержанта — командира бойової машини, командира механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 3 механізованого батальйону.
Листопад 2023 року на Запорізькому напрямку став синонімом надлюдських зусиль і запеклих оборонних та наступальних боїв. 27 листопада 2023 року в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, під час виконання надскладного бойового завдання, головний сержант Іван Шупрудько героїчно загинув. Він прийняв свій останній бій заради того, щоб жили інші – щоб жило його рідне село, його громада, його країна.
Протягом тривалого часу Іван вважався зниклим безвісти. Два довгих роки рідні жили між розпачем і надією, молилися, чекали й свято вірили у його повернення. Та, на жаль, дива не сталося. У листопаді 2025 року страшна звістка підтвердилася – за результатами експертизи ДНК було офіційно визнано загибель воїна.
Іван Іванович Шупрудько повернувся додому «на щиті», назавжди закарбувавши своє ім'я в літописі української незламності. Він залишиться в пам'яті рідних, близьких та бойових побратимів як вірний товариш, людина слова, люблячий батько та справжній Командир, який віддав за Україну найцінніше – власне життя.
