Рокитнівська громада попрощалася з Героєм — Сергієм Терещуком
Війна не питає імен. Вона просто приходить — холодна, темна, безжальна. Заходить у домівки без стуку, сідає за порожній стіл і лишає по собі тишу, важчу за вибухи.
Рокитнівська громада попрощалася з Героєм — Сергієм Терещуком.
З 1 березня 2022 року він був там, де немає спокою — на передовій. Сергій не мріяв про славу чи героїзм. Він просто одягнув форму і став на межі між життям і смертю, між домом і війною. Кожен його день був кроком назустріч темряві, щоб вона не дійшла до наших домівок.
Він служив оператором 1-го відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем взводу наземних роботизованих комплексів роти вогневої підтримки. Його робота була важливою і небезпечною, бо кожен врятований метр чи доставлений вантаж — це чиєсь врятоване життя.
30 червня 2026 року війна вчинила свій черговий злочин. Вона забрала чоловіка, тата, сина. Забрала голос, що читав казки. Руки, що обіймали найрідніших. Погляд, який умів заспокоїти. Вона залишила по собі сльози й порожнечу, яку не заповнить жоден час.
Доньки тепер ростимуть зі словом “тато” у серці, але без його обіймів, мати більше ніколи не зустріне сина на порозі рідної хати…
Та є те, чого війна не здатна вбити — це наша пам’ять і гідність. Імена наших воїнів вписані не у списки втрат, а в історію України. Сергій став Героєм не в мить смерті, а в кожен той день, коли обирав захищати, а не ховатися.
Пам’ятаймо страшну ціну, якою здобуваємо нашу перемогу, нашу незалежність. Герої не вмирають. Вони стають вічним болем нашого серця і силою нашої пам’яті.
Вічна пам'ять і слава Захиснику України!
