Жук Юрій Володимирович
Жук Юрій Володимирович народився 4 травня 1998 року в селі Томашгород колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області.
В 2004 році пішов до 1 класу Томашгородської школи 1-3ст. № 2. Після закінчення дев'яти класів, у 2013 році вступив до Сарненського вищого професійного училища № 22. У 2018 році закінчив навчання, здобувши професію «Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії С».
Війна застала Юрія у Києві, де працював на будівництві. І в перший же день війни 24 лютого він повернувся додому, а 25 лютого звернувся до військкомату, бо мав непереборне бажання захищати свою землю та рідних. Проте йому відмовили, адже зовсім молодий і не пройшов строкову службу в армії.
3 червня він знову пішов до військкомату. 26 червня 2022 року Юрій прибув на навчання у Кам'янець-Подільський, в інженерні війська, де навчали працювати з «БАТ-2». Через місяць після навчання він потрапив у військову частину NA 4350, 46-ї окремої аеромобільної бригади, 9-го батальйону, 2-го взводу.
Воював у Миколаївській області у таких населених пунктах, як Миколаївка, Слов'янськ та Соледар. Останній раз на зв'язок виходив 3 січня 2023 року. Через тиждень, мама поїхала до військкомату і написала заяву про розшук.
10 січня 2023 року в районі Соледару, Донецької області в результаті вогневого контакту з противником Юрій помер від численних вогнепальних осколкових та кульових поранень тіла.
Обмін тілами загиблих військовослужбовців відбувся 31 січня 2023 року. Весь цей час він вважався зниклим безвісти. Поверненням тіла Юрія з тимчасово окупованої території України займався Червоний хрест. 8 лютого 2023 року на опізнання у Вишгород їздив брат Андрій. Прощання з воїном відбулося 16 лютого 2023 року у Свято-Іоанно-Богословському храмі села Томашгород.
Наказом Президента України № 272/2023 Юрій нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, посмертно.
