Крупенко Василь Валерійович
Крупенко Василь Валерійович народився 12 січня 1981 року у селі Дерть колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області у сім’ї колгоспників. Мав велику сім’ю: батька Крупенка Валерія, матір Крупенко Ольгу, та двоє сестер, старшу Любарець (Крупенко) Наталію та меншу сестру – Жуковську (Крупенко) Світлану.
З 1987 по 1996 роки здобував загальну середню освіту у Дертівській ЗОШ. По закінченню школи вступив на навчання у Кременське училище. Навчався за спеціальність «Кухар». Закінчив училище в 1999 році, та надалі проживав у селі.
«Василь був спокійною і сором'язливою людиною, найбільше любив ходити в ліс збирати гриби та на риболовлю, або просто милуватися природою. Він був дуже відданим своєму народу і своїй країні» - згадують рідні та друзі.
3 квітня 2023 року Василь отримав повістку і на наступний день вирушив до ТЦК, щоб приєднатися до лав ЗСУ і захищати нашу Батьківщину від російських загарбників. Був направлений для подальшого проходження військової служби в 42-гу окрему механізовану бригаду. Служив сапером інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти.
Крупенко Василь воював на Бахмутському напрямку, отримав осколкові поранення під час обстрілу ворожими мінометами. Під час евакуації із поля бою був доставлений до найближчої лікарні, та на жаль, його поранення виявилися не сумісні із життям. Помер воїн 23 грудня 2023 року. Із його вуст пролунали останні слова: «Я помираю за Україну».
Василя пам’ятають як одного із найкращих рядових солдатів у своєму підрозділі. Зі слів побратимів сміливий і відважний, завжди був готовий допомагати у будь якій ситуації, яка б не склалася. Був дуже розумним і винахідливим, і часто використовував свої здібності, щоб придумати нові способи перемогти російських солдатів. Василь був прикладом справжнього Героя України.
